Методична скарбничка

                                

Індивідуальний план роботи під час карантину

(13.03.2020 – 20.03.2020)

учителя української мови, літератури та зарубіжної літератури

Кулаєвої Юлії Віталіївни

№	Дата	Зміст роботи	Час роботи	Примітка
1.	13.03.	1. Розробка та розсилка завдань для учнів 6, 8, 9 класів	9.00 – 10.30	6 кл. Зарубіжна література Ніколенко О.М., 8 кл. Українська мова Глазова О.П., 9 кл. Зарубіжна література Міляновська Н.
		2. Он-лайн консультації з учнями і батьками з питань дистанційного навчання	10.30 – 11.00
		3. Опрацювання он-лайн ресурсів під час роботи з дистанційного навчання	11.00 – 13.00	#Живі письменники  LearningApps, classroom.google
2.	16.03.	1. Робота із шкільною документацією	9.00 – 10.30	Моя школа
		2. Перевірка учнівських виконаних робіт 6,8,9 класи	10.30 -11.30
		3. Складання та розсилка завдань для учнів 6,8,9 класів	11.30 – 12.30	8 кл. Українська література Авраменко О.
3.	17.03.	1. Опрацювання фахової літератури	9.00 – 10.00
		2. Підбір завдань для учнів 5,6 класів в умовах дистанційного навчання	10.00 – 11.30
		3. Он-лайн консультації з учнями 6 класу	11.30 – 12.30
4.	18.03.	1. Підготовка до атестації	09.00 – 10.00
		2. Розробка завдань та розсилка для учнів 6,8 та 9 класів	10.00 – 11.30	https://classroom.google.com/h Viber
		3. Індивідуальні консультації для учнів, які потребують допомоги під час навчання дистанційної форми	11.30 – 12.30
5.	19.03.	1. Опрацювання додаткової науково- популярної літератури для підвищення теоретичного та наукового рівня при викладанні української мови та літератури 2. Перегляд вебінару СОІППО щодо організації дистанційного навчання.	09.00 – 10.00	https://vseosvita.ua/ https://naurok.com.ua/
		3. Розробки завдань для учнів5,6 класів	11.30 -  12.30
6.	20.03.	1.      Робота зі шкільною документацією (коригування календарно – тематичного плану)	9.00 – 10.00
		2.      Перевірка учнівських робіт	10.00 – 11.00
		3.      Он-лайн консультації з учнями 8 класу	11.00 – 12.30	https://classroom.google.com/h Viber

 
  
 Методика роботи з картами В.Я. Проппа

   Методика роботи з картами Володимира Яковича Проппа відома давно. Але свою актуальність вона не втратила і дотепер.Завдання, які вирішуються за допомогою даної методики: - це вміння продумувати задум, слідувати йому в творі, вибирати тему, цікавий сюжет, героїв; - карти розвивають увагу, сприйняття, фантазію, уяву, збагачують емоційну сферу, активізують усне зв'язне мовлення; - карти розвивають активність особистості, не залишаючи дитину байдужою до казкового сюжету.
   Фольклорист Володимир Якович Пропп детально вивчав казки народів світу, аналізував сотні сюжетів і виділив 31 постійну функцію, без яких не обходиться жоден казковий твір. Дж. Родарі скоротив число цих функцій до 20: 1. заборона або Припис; 2. порушення; 3. шкідництво; 4. від'їзд героя; 5. завдання; 6. зустріч з дарувальником; 7. чарівні дари; 8. поява героя; 9. надприродні властивості антигероя; 10. боротьба; 11. перемога; 12. повернення додому; 13. прибуття додому; 14. помилковий герой; 15. важкі випробування; 16. ліквідація біди; 17. впізнавання героя; 18. викриття помилкового героя; 19. покарання помилкового героя; 20. Весілля або щасливий кінець.

1. Від'їзд
Із перших слів сказка вводить читача або слухача в яку-небудь сім'ю. Події розпочинаються з того, що хто-небудь із старших на деякий час від'їзджає з дому.
2. Заборона
Під час від'їзд старші супроводжують заборонами, - як правило, це заборона залишати будинок.
3. Біда
  Заборони порушуються, і це тягне за собою страшне нещастя. Героїв можуть викрасти: змій, птиці, вихори, Кощій або Баба Яга і т. д. події казки починають розвиватися.

4. Спорядження героя в дорогу.
Герой дізнається про біду і відправляється в дорогу. Герой може їхати верхи, йти пішки або пересуватися ще яким-небудь способом
5. Отримання чарівного засобу. Дарувальник
 Щоб герой міг впоратися з бідою, в його руки потрапляє яке-небудь чарівний засіб. У казці з'являється новий персонаж-дарувальник.
6. Благородні тварини
Дарувальником можуть бути тварини. Вони допомагають герою.

7. Ліс
Ідучи, «куди очі дивляться», герой попадає у чарівний ліс, в якому бачить хатинку на курячих ніжках або зустрічається з новим персонажем казки.

8. Зачарований герой
У лісі герой може отримати здатність перевтілюватися в кого-небудь чи в що-небудь.
 9. Важкі завдання
 Мотив "важких завдань" - один з найпоширеніших в казці. Герой їх виконує, тому що у нього є чарівний помічник.
10. Втеча
  Втеча і гонитва можуть слідувати після кожного етапу казки.
 11. Помилковий герой
  У казці може з'явитися персонаж, який до пори до часу де-небудь ховається, а потім приписує собі перемогу. У кінці казки помилкового героя викривають і карають.
 12. Повернення додому
 Повернувшись додому, герой може настільки змінитися, що його не впізнають.
13. Воцаріння героя
 Герой може одружитися на царівні і залишитися царювати в її країні, або, добувши царівну, повернутися додому і прийняти престол від свого батька, або отримати півцарства і царювати разом зі старим царем.
 Учений В. Пропп виявив, що чарівні казки будуються з набору казкових ситуацій. У казках використовуються не всі казкові ситуації. Ці ситуації-цеглини, за допомогою яких створюється будівля казки. "Карти Проппа" - це назви казкових ситуацій.

  До речі, всі детективи (фільми і книги) можна розкласти за даними функціями досить легко. Методика 
 Перераховані 20 функцій необхідно намалювати і виготовити у вигляді карт. На кожній карті придумується будь-яке символічне зображення. Не забувайте, що знайомство з казковими функціями передбачає накопичення великого набору казкових образів, персонажів, знання багатьох казок і секрети побудови чарівних казок (структуру).

 Зачин (Запрошення в казку). Вже сам зачин налаштовує слухачів на особливий лад, переносить їх у казковий світ. Мета-підготувати аудиторію до слухання казки, зацікавити.
 Кінцівка обмежує (відокремлює) казку від реального життя і повертає слухачів до реальної дійсності. Варіанти кінцівок: Влаштували бенкет на весь світ, я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, а в рот не потрапляло.

Сервіси Web 2.0 в освітньому процесі.

Можливості для учителя та учня

Сучасну глобальну мережу навряд чи вже можна уявити без блогів, соціальних мереж, хмари сервісів будь-якої пошукової системи (Яндекс, Google і т.д.), Вікіпедії, і подібних їй ресурсів.
Технології Web 2.0 міцно закріпилися в нашому повсякденному житті, як засобу комунікації (соціальні мережі: Facebook, Twitter, Вконтакте), швидкого пошуку потрібної інформації, засоби «колективного авторства» (Wiki, блоги).
Здавалося б, як ще можна застосовувати можливості технології Web 2.0, причому з метою педагогічної практики? На це питання є ряд відповідей:

       Використання мережевих спільнот для вільного розповсюдження навчальних матеріалів. У результаті поширення соціальних сервісів в мережевому доступі виявляється величезна кількість матеріалів, які можна використовувати в навчальних цілях.

       Самостійне створення мережевих навчальних матеріалів. Тепер кожен може не тільки отримати доступ до цифрових колекцій, а й взяти участь у формуванні власного мережевого змісту.

       Участь у нових формах діяльності без спеціальних знань і навичок у галузі інформатики. Нові форми діяльності пов'язані як з пошуком в мережі інформації, так і зі створенням і редагуванням власних цифрових об'єктів.

       Спостереження за діяльністю учасників спільноти. Спілкування між людьми все частіше відбувається не у формі прямого обміну висловлюваннями, а у формі взаємного спостереження за мережевою діяльністю.

       Основна зміна навчального процесу пов'язане з активною участю учнів у створенні власних матеріалів. У всіх сферах технології Web 2.0, найбільше значення для навчання має спільна творча діяльність.

  Очікувані результати

Розглянемо соціальні сервіси, які можна використати у практиці вчителя інформатики. Документи. Зокрема документи Google (http://docs.google.com) – це вільнопоширювані сервіси компанії Google, призначені для роботи з текстом, електронними таблицями, формами та презентаціями, що дають можливості ефективно організувати спільну діяльність групи користувачів. Використання цих засобів дає можливість розміщувати документи в мережі Інтернет, одночасно редагувати файли і переглядати зміни в режимі он-лайн, а також публікувати їх в мережі Інтернет для спільного перегляду. При цьому виконуються принципи колективної роботи в Web 2.0-сумісному середовищі. Документи Google – дають можливість організації співпраці через створення спільних документів, проведення опитування через електронні таблиці, спільне редагування документів, їх обговорення та публікацію. Блог (англ. blog, від web log, «мережевий журнал або щоденник подій») — це вебсайт, основний вміст якого — записи, що регулярно додаються, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні короткі записи. За авторським складом блоги можуть бути особистими, груповими (корпоративними, клубними.) або суспільними (відкритими). За змістом — тематичними або загальними. Відмінності блогу від традиційного щоденника обумовлюються середовищем, тобто його «мережністю»: блоги зазвичай прилюдні або хоч би доступні певній безлічі користувачів Мережі. Це визначає і відмінності блогових записів від особистого щоденника: перші зазвичай передбачають сторонніх читачів, які можуть вступити в прилюдну полеміку з автором(у відгуках до блог-запису або своїх блогах). Блоги характеризуються публікацією відгуків («коментарів», комментов) відвідувачами, що робить блоги середовищем мережевого спілкування. 1.           Розміщення матеріалів та посилань на веб-ресурси. Можна використовувати свій блог для розповсюдження навчальних матеріалів або посилань на них. Ці матеріали стають доступними для учнів як в школі так і дома. 2.           Он-лайн дискусії. Залишаючи коментар до вашого повідомлення у блозі, учні стають учасниками справжньої дискусії. 3.           Створення публікацій. На зміну шкільних стіннівок прийшли їх електронні замінники. Створіть власну шкільну газету он-лайн. 4.           Дошка оголошень. Блог можна використовувати як віртуальну дошку оголошень. 5.           «Пульт управління» учнівськими блогами. Допомога учням у створенні власного учнівського блогу і тоді вчительський блог стане своєрідним Центральним пультом управління учнівськими блогами. 6.           Відкритий план уроку. Розмістивши конспект уроку чи його план на своєму блозі, ви дасте змогу учням з ним ознайомитися і по можливості підготуватися заздалегідь до уроку, а якщо залишиться щось незрозумілим, то учні зможуть ще раз розібратися самі чи поставити вам віртуальне запитання. 7.           Засоби мультимедіа на вашому блозі. За допомогою декількох кліків мишкою ви зможете продемонструвати унаочнення до нової теми. Вбудовані відеоматеріали, презентації, гіперпосиланні, аудіо лекції – це ваша колекція технічних  засобів для уроків. 8.           Блог – помічник вчителя-організатора.   Ви можете використовувати свій блог для організації позакласних заходів. 9.           Зворотній зв'язок.  Ваш блог можуть читати не лише учні, а і їх батьки, колеги. Можна продумати можливості блогу для тісного контакту з батьками, влаштовувати батьківський лекторій, розміщувати шкільні фотографії. Батьки можуть писати коментарі. 10.      Справжній інтерактивний сайт. Використовуючи можливості гіперпосилань, архівування, вбудованих мультимедіа ви отримаєте сучасний інтерактивний веб-сайт. Системи вікі-енциклопедій.   Вікі-енциклопедія — це сайт довідкового характеру, наповнення якого здійснюється спільними зусиллями великої кількості учасників. Сайт функціонує за спеціальною технологією, яка називається «вікі» (від гавайського «wiki-wiki» означає «швидко»).  Вікі-сторінки можна використовувати за різними напрямками. 1.           Як джерело навчального матеріалу.  Навчальний ефект вікі-енциклопедії досягається також завдяки дидактичними принципами подання матеріалу, що реалізуються відповідними особливостями гіпертексту. Наприклад, можливість поєднання матеріалів різних довідникових та енциклопедичних видань в одній статті забезпечує принцип полілогу. Різні трактування одного і того ж поняття у різних довідниках, різних авторів можна зв’язати гіпертекстовими посиланнями. Ці зіставлення  доповнюють одне одного, поглиблюють розуміння понять, підштовхують учня до самостійного порівняння та осмислення матеріалу.  Завдяки гіпертексту школяр може швидко отримати тлумачення незрозумілих понять або термінів в статті. Для цього встановлюються гіпертекстові посилання між всіма логічно зв’язаними поняттями та термінами. Поняття, що розглядається учнем зв’язується з тими, на які воно спирається або у яких конкретизується. Крім того, кожна стаття може супроводжуватись гіперпосиланнями на інші схожі статті вікі-енциклопедії або на освітні веб-ресурси мережі Інтернет, що дає можливість знайти більше подібних матеріалів. 2.           Планування та організація проектної діяльності. В цьому випадку вікі-сторінка створюється вчителем, частково ним наповнюється, а результати роботи над проектом вже висвітлюються самими учнями. 3.           Спільне написання творчих робіт, статей.  Причому такі роботи можуть бути написані як учнями так і самим вчителем. 4.           Середовище для обговорення та рецензування матеріалів, статей. Віртуальне методичне об’єднання великої кількості вчителів математики (не одного району, а наприклад області). 5.           Організація консультацій, отримання додаткових знань. 6.           Ознайомлення мережевої спільноти з авторськими технологіями. 7.           Для професійного зросту самого вчителя. Отже, використання вікі-енциклопедії в навчальному процесі дає змогу: - створити єдину платформу для надання енциклопедичних відомостей з певної галузі знань; - активізувати використання та створення освітніх веб-ресурсів; - організовувати індивідуальну або групову роботу учнів; - глибше вивчити потрібну галузь знань; - скоротити час навчання і підвищити рівень підготовки учнів; - підвищити ефективність навчання учнів; - підвищити рівень конкурентоспроможності випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Можна навести приклади таких вікі-енциклопедій: -      http://uk.wikipedia.org– україномовна вікі-енциклопедії; -               www.eduwiki.uran.net.ua– «ВікіОсвіта» – мережене об’єднання учасників навчально-виховного процесу; -               http://wiki.km-school.ru– тематична вікі-енциклопедія, присвячена використанню інформаційних технологій; Власні пошукові системи та системи тематичних закладок Сервіси Веб 2.0 можна використовувати як сховища посилань на додаткові ресурси навчального призначення. Такі сховища є зручними для організації обміну між школярами посиланнями на цікаві та корисні ресурси; для забезпечення певної групи учнів набором посилань, які можуть стати у нагоді для розв’язання спільної задачі; для створення особистого каталогу посилань. 1. Створення системи тематичних закладок. За допомогою сервісів збереження закладок на уроці може бути організовано роботу у групах, спрямовану на пошук матеріалів з теми, що вивчається, а посилання на знайдені ресурси будуть доступними для всіх інших груп. Такі сервіси можуть виявитися також зручними для вчительського співтовариства – знайдені посилання систематизуються колективом вчителів, що дозволяють полегшити пошук необхідних дидактичних та методичних матеріалів. Одним з таких сервісів є збереження закладок є сервіс http://Bobrdobr.ru   На відміну від традиційних методів збереження закладок, нові соціальні сервіси дозволяють: -                     Додавати посилання з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет; -                     Посилання будуть доступні з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет; -                     Позначати кожну закладку одним або кількома тегами ( мітками-категоріями). 2. Створення власних пошукових систем. Соціальні пошукові машини можуть використовуватися вчителями для створення власних тематичних пошукових каталогів з тим, щоб серед розмаїття інформації в Інтернеті відібрати для школярів саме такі, що будуть корисними для уроку. У такий спосіб може бути вирішено проблему захисту школярів від небажаної інформації, яку вони можуть одержати, направляючи запити в пошукові машини “загального користування” чи проблему швидкого знаходження необхідної інформації. Власну пошукову систему можна створити на базі будь-якої соціальної пошукової машини. Календар - спільне планування діяльності та співробітництво Сучасні мережні офісні засоби дозволяють спільно планувати діяльність і створювати розклад діяльності, у якому враховуються плани інших людей і цілих груп. У календарях існують можливості для об'єднання найрізноманітніших календарів. Перш за все, потрібно пам'ятати, що календарів у системі може і повинно бути багато. У кожному календарі можна планувати заходи, пов'язані з певною сферою діяльності. Всі календарі, які створює автор, доступні йому для редагування і спостереження. Він може додати до кожного календарем опис і визначити рівень доступу. Відкриті календарі відкриті не тільки для свого господаря, але і для читачів. Такі календарі зручно використовувати для організації спільної роботи групи. Крім того, можна відкривати доступ до календаря тільки одному або декільком друзям - користувачам. У календарях можна вказати, наприклад, дату позакласних заходів, екскурсій, запланованих проектів, що Ви збираєтесь реалізувати (чи розпочати роботу над ними) та інших важливих подій. Добре буде, коли Ви оберете час онлай-зустрічей, наприклад, для обміну новими здобутками, цікавими повідомленнями. Таким чином важливі події вашої діяльності будуть відслідковуватися вашими колегами, учнями, батьками у зручний для них час. Ведення власного сайту. Можливість професійного зросту вчителя, систематизація власного портфоліо в мережі інтернет.   Розвиток творчих здібностей учнів             в умовах компетентнісного підходу        на уроках української мови та літератури Урок — найважливіша організаційна форма процесу пізнання світу учнями. Надзвичайно важлива виховна мета уроку полягає в тому, щоб запалити в учнів жадобу пізнання. Ще Я.А. Коменський наполягав на тому, «щоб усе, що викладається юнацтву не змушувало його робити будь-що супроти волі і внаслідок примусу, а навпаки, давало змогу, наскільки це можливо, все робити добровільно й самостійно з певним захопленням». Якими засобами повинен оперувати вчитель, щоб його робота не перетворилася на рутинну, щоб учні не втратили інтересу пізнання? Треба уважно ставитися до кожного уроку, намагатися зробити його неповторним, несхожим на інші. Учитель має перебувати в постійному пошуку, спиратися на найновіші досягнення науки і техніки, формувати власним прикладом в учнів компетентність у вивчені рідної мови за допомогою використання ІКТ, виховання бажання бути інформаційно освіченим. У багатьох дослідженнях (М.І. Жалдак, О.І. Пометун, О.І. Шувалова, І.А. Зимня, А.В. Хуторський та ін.) проблема взаємодії особистості з інформаційним середовищем розглядається як проблема інформаційної культури, яка є однією з головних критеріїв, що безпосередньо впливає на професійний рівень учителя.      Інноваційна освіта передбачає особистісне спрямування, компетентнісний підхід, творче начало, використання найновіших інформаційно-комунікативних технологій. Упровадження ІКТ на уроках української словесності забезпечує формування основних груп компетентностей:  * комунікативної; * інформаційної; * саморозвитку та самоосвіти; * продуктивної творчої діяльності; * соціальної.     Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей. Залежно від виду компетенцій (предметні, соціальні, особистісні) шляхи та терміни їх формування в учнів різняться. Нові інформаційні технології під час вивчення української мови в школі сприяють підвищенню рівня мовної освіти, вдосконалюють якість навчання мови завдяки: інтенсифікації й індивідуалізації навчально-виховного процесу за допомогою більш повного використання доступної інформації; розробці перспективних методів, засобів і форм навчання мови з орієнтацією на комунікативну, розвиваючу, діяльнісну й особистісно орієнтовану освіту; синтезу різних видів навчальної діяльності; формуванню інформаційного світогляду учнів.     Будь-які зміни, нововведення – нелегка, кропітка праця. Це невдачі і прорахунки, промахи і поразки, але водночас це і знахідки, досягнення, здобутки, успіхи, перемоги. Важливо, щоб у цьому процесі учні займали не пасивну позицію, були не спостерігачами, а співтворцями уроку. І це сприятиме формуванню комунікативної    компетентності, вихованню успішного, конкурентноспроможного громадянина України. У цьому контексті найбільш ефективним для формування комунікативної компетентності учнів є метод інтерактивного навчання.    Суть інтерактивного навчання полягає  в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання (групове, колективне, навчання у співпраці), де вчитель і учні є рівноцінними суб'єктами. В організації інтерактивного навчання передбачаю моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час такої співпраці діти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати зважені рішення. Застосування на уроках інтерактивних методів у поєднанні з іншими формами навчальної діяльності допомагає не тільки кращому засвоєнню матеріалу, а й вчить школярів використовувати набуті знання й досвід, пов'язуючи їх із реальними життєвими ситуаціями. Це сприяє формуванню життєвої компетентності учнів, що і є одним з основних завдань сучасної освіти. Моя система роботи будується на сучасних педагогічних технологіях, головна мета яких — зробити процес навчання творчим, особистісно зорієнтованим. Використання елементів інноваційних технологій забезпечує формування стійкого інтересу учнів до предмета, результатом якого є розвиток мислення високого рівня й формування мовленнєвої культури школярів та компетентної особистості. Для формування життєвих компетентностей учнів практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності. Важливою умовою навчання компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація). Дотримуюся таких вимог: намагаюся не нав’язувати навчальну мету «зверху»; стежу, щоб завдання відповідали віковим особливостям дитини; диференційний підхід до учня з вибору навчального завдання. Для успішного осмислення художнього твору, крім традиційної мотивації, потрібно, щоб у школярів спрацювала віра у власні можливості. На допомогу приходять елементи сугестивної технології, застосування нетрадиційного дидактичного принципу — читання власних творів. Важливо під час аналізу твору організовувати діалог учня з художнім текстом і спонукати до діалогу «учень-учень»(комунікативна компетентність). Під час підбору завдань старатися, щоб кожне допомагало учням глибоко зрозуміти особистісну значущість порушених письменником проблем, пов’язавши твір з власним життєвим досвідом. Аналіз літературного твору буде цікавим для школяра лише тоді, коли він пробуджує певні асоціації, пов’язані з його світосприйманням, життєвими проблемами, емоційними потребами. Спонукають до цього такі завдання: Федько врятував Толю, взяв його провину на себе (оповідання В.Винниченка «Федько-халамидник») – займи позицію «за», «проти», «інше бачення» та обґрунтуй вибір Чи можлива дана ситуація в наш час? Чому? Склади таблицю рис справжнього лідера, керівника (І.Франко «Фарбований лис») Зваж на «терезах правосуддя» переваги головних героїв оповідання Є.Гуцала «Олень Август» Чи добре «бути задоволеним собою»?- дати відповідь , використовуючи метод «відкрита трибуна» (І.Калинець «Хлопчик –фігурка, який задоволений собою») Ці завдання орієнтують учня на ідентифікацію себе з літературним персонажем, спонукають до глибокого усвідомлення психології героїв, створення власної інтерпретації моделей їхніх образів.     Формуванню творчої компетентності сприяє використання елементів рольової гри під час аналізу літературного твору ( Є. Гуцало «Олень Август», І.Франко «Фарбований лис», В.Винниченко «Федько-халамидник»). Саме це допомагає розвивати творчі здібності школярів і спонукає їх глибше усвідомити мистецьке явище. Усне перевтілення учня в героя твору, прогнозування власної поведінки за певних обставин сприяє формуванню здатності сприймати твір не тільки розумом, а й серцем, тобто враховувати такий важливий принцип шкільного аналізу художнього твору, як емоційність.     Формування мовленнєвої компетентності відбувається на уроках української літератури через використання елементів рольових ігор, створення проблемних ситуацій, які спонукають до дискусії, створюють високий рівень мотивації до навчальної діяльності. Саме з цією метою пропоную учням сформулювати запитання, завдання, пов’язані з вивченим твором, зверненні до автора, літературного персонажа, однокласника. Викликати більше зацікавлення художнім твором допомагають мені у роботі творчі завдання: продовжити художній твір; ( написання фанфіка) доповнити сюжет твору; віднайдена сторінка твору; лист обуреного (або вдячного) читача; як би я себе поводив, якби головний герой був моїм другом; заповнення анкети героя; запрошення героя твору на урок. У процесі навчально-виховної діяльності велику роль відіграють інтерактивні та мультимедійні технології. Вони універсальні для розвитку життєвих компетентностей, формують уміння вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. Досить часто на уроках української літератури я застосовую роботу в малих групах та парах, що виробляє навички спільної роботи і дає можливість учню включитися в процес активного навчання. Заохочують учнів до творчої діяльності, розкривають розумову та емоційну сфери наступні методи: мікрофон незакінчене речення сенкан метод «Прес» тощо.   «Асоціативний кущ» Метод «асоціативний кущ» особливо вдається на уроках з розвитку  мовлення та під час уроків-аналізів образів літературних героїв,  Так у 6 класі під час вивчення твору В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», учнів «одягають» головних героїв Павлушу та Яву в ті риси характеру, які, на їх погляд, властиві їм.   Також застосовую метод критичного мислення «Кластер» - графічна одиниця матеріалу, яка пояснює зміст поняття. Виділяю ключові слова ( поняття) теми, яка вивчається і з учнями вписуємо якомога більше слів, пов’язаних з даною темою.     Як ви розумієте вислів «Ніщо не приносить людині  стільки зла, як її язик? Свої міркування оформити письмово, наводячи  приклади із власного життя. Творче моделювання  мовних одиниць відповідно до завдання     Використовуючи вислови відомих українських митців слова, скласти й записати речення з прямою мовою. Замість крапок уставити потрібні за змістом дієслова. Пояснити розділові знаки. 1) Все в тобі з’єдналося, злилося — як і поміститися в одній! ... (В. Симоненко). 2) В народу немає скарбу більшого, як його мова ... (Ю. Мушкетик). 3)… Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тільки  камінь має (С. Воробкевич). 4) Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова ... (Панас Мирний). 5) ... Коли ти плекаєш слово, мов струна воно бринить (Д. Білоус). 6) ... Словесність — початок усіх наук. Вона — джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою (І. Цюпа). Технологія Ейдетика  / метод піктограм Характеризуючи використання ігор за методикою «Ейдетика», особисто мене зацікавила нестандартність різних ситуацій. Діти охоче грають в ейдетичні ігри, позбуваються закомплексованості, долають у собі боязкість сказати щось не те. Використовувати елементи ейдетики можна на різних етапах уроку, причому з різних навчальних дисциплін. Успішно застосовувати методи ейдетики можна, користуючись невеликими секретами: не запам'ятовувати, а уявляти; уявний образ чи картинка повинні бути незвичними та яскравими; свої думки націлювати на добрі справи та позитивних героїв.    Вся робота матиме приблизно таку схему :           УЯВА  +  ПОЗИТИВНА  ЕМОЦІЯ  =  ЗАСВОЄНА  ІНФОРМАЦІЯ.           Серед головних методів ейдетики вирізняють метод Цицерона  (метод місць),  метод «Уявний мультик» (ланцюжковий метод), метод Аткінсона (піктограми), метод «Зміна настрою», метод парадоксальних перетворень(руйнування звичних образів і перетворення у незвичайні). 1 етап – малюнок, 2 – етап – зчитування інформації з малюнка, 3 –зчитування інформації з пам’яті МЕТОД ПІКТОГРАМ Піктограми найперше письмо у світі, в якому, замість слів використовувалися малюнки. Проте не до кожного слова можна відразу намалювати піктограми, цьому теж потрібно вчитися. 1. Малювати прості слова (іменники).  - дощ;    - ключ;     - автомобіль. 2. Замальовувати прикметники, дієслова та інші частини мови. - холодний;   - морський;    ‘ - електричний. - біжить;    - стоїть;    - любить і т. д.  3. Малювати слова до важких словосполучень. - щаслива родина;  - два веселі їжаки;  - дзвенить дзвінок.  4. Малювати вірші. На зеленому горбочку    у вишневому садочку    притулилася хатинка,    мов маленькая дитинка.                                                 Леся Українка              Важливе місце у моїй практиці займає ігрова діяльність учнів. На уроках літератури часто проводжу рольові ігри, які дозволяють ефективно використовувати зайву активність учнів, спрямовуючи її в корисне русло, формують навички взаємодії з іншими учнями, уміння чітко формулювати і обґрунтовувати свою точку зору, вести дискусію і знаходити компромісні варіанти рішень. Рольова гра допомагає краще пізнати героя через власний внутрішній світ і пізнати себе через внутрішній світ героя. Розповідаючи про долю героя від першої особи, учні спроектовують себе на цей образ, їхні почуття визначаються тим, що вони там знаходять. Такі уроки містять елементи імпровізації, спонтанності. Матеріалом для рольової гри може стати будь-який твір, де можна розв’язати складні стосунки героїв.      Сьогодні важливо, щоб школа не просто допомагала формуванню здатності осо­бистості до вирішення життєвих проблем , — необ­хідно зв'язати дитину з життям, показати їй про­стір життєвих завдань, щоб кожен школяр набу­вав навичок самостійності. Оволодіння здатніс­тю до життєтворчості, життєвого проектування допоможе вибрати ті завдання, які визначатимуть життєву траєкторію особистості. Тому вчителю української мови та літератури важливо створювати належні умови для повноцінного духовного, фізичного, психологічного розвитку кожної дитини. У центрі уваги — індивідуальні потреби й нахили дитини, які необхідно розвива­ти, так як вони є основою виховання життєздат­ної людини.    Розвиваємо критичне мислення: прийоми роботи з текстом

Для розвитку критичного мислення учнів О. Пометун пропонує такі прийоми роботи з текстом: 1.     Читання з зупинками. Учні читають текст певними фрагментами, на які вчитель поділяє його заздалегідь. Після читання вчитель пропонує: –       відповісти на кілька запитань до першого фрагменту тексту; –       потім обговорюється наступний фрагмент і так до кінця тексту; –       учитель пропонує учням проблемне запитання. Питання, які ставить вчитель для стимулювання критичного мислення, мають бути сформульовані так, щоб відповідаючи на них, учні аналізували й інтерпретували інформацію, ідеї, будували власні припущення.  Отже, зав’язується дискусія, під час якої учні можуть вільно висловлювати свої погляди. 2.     Читання в парах – узагальнення в парах. Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння прочитаного. Об’єднавши учнів у пари, запропонуйте їм працювати по черзі. Спочатку хтось читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2 реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно з ним пов’язані. Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні навички, наприклад:      а)    один з учнів читає перший абзац (або відзначений учителем уривок);       б)     учитель узагальнює його і ставить запитання;       в)     кілька учнів узагальнюють наступний абзац;       г)    учитель за необхідності коментує відповіді;       д)    другий учень в парі ставить запитання за опрацьованим уривком;      ж)    кілька учнів виголошують свої запитання;       з)   за необхідності вчитель робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання. Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання, запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного абзацу учні мають мінятися ролями. 3.     Читання з маркуванням та опорні слова. Метод читання з маркуванням – системна розмітка тексту під час читання й обдумування, що дає змогу істотно активізувати процес сприйняття інформації та підвищити його ефективність.        Учнів потрібно познайомити з низкою умовних позначень і запропонувати їм у процесі читання ставити ці позначки олівцем на полях спеціально підібраного тексту: позначкою «галочка» (v) позначаємо в тексті інформацію, яка вже відома. При цьому джерело інформації і міра достовірності її не мають значення; знаком плюс  (+) позначають нову інформацію. Учень ставить цей знак тільки тоді, якщо він уперше натрапляє на викладені в тексті відомості; знаком запитання (?) позначаємо те, що залишилося незрозумілим і вимагає додаткових відомостей, викликає бажання дізнатися детальніше; «мінус» (-) означає те, що суперечить наявним уявленням, щось, про що читач думав по-іншому.        Цей прийом вимагає від учнів активного й уважного читання. Він зобов’язує не просто читати, а вчитуватися в текст, відстежувати власне розуміння в процесі читання тексту або сприйняття будь-якої іншої інформації. На практиці учні просто пропускають те, чого не зрозуміли, а за умови використання згаданого прийому маркувальний «знак питання» (?) зобов’язує їх бути уважними й позначати незрозуміле. Після прочитаного тексту можна рекомендувати учням заповнити таблицю, де позначки стануть заголовками колонок (тобто кількість колонок таблиці відповідає кількості позначок маркування). У таблицю коротко заносяться відомості з тексту. Те, що мені було відомо (v). Це для мене абсолютно нове, неочікуване (+) Це суперечить моїм знанням і уявленням (-) Я хочу дізнатись про це більше (?) Використання зазначеного прийому вимагає від учителя: –        заздалегідь визначити текст або його фрагмент для читання з позначками; –        пояснити або нагадати учням правила, відповідно до яких слід розставляти маркувальні позначки; –        чітко визначити час, відведений на роботу, і стежити за регламентом; –        передбачити форму перевірки й оцінки виконаної роботи. Щоб навчитися критичного мислення, учні мають розуміти, що будь-який текст, окрім художнього, містить важливу інформацію (близько 30-40%) і неважливу (60 – 70%). Істотна, важлива інформація – це ключові слова й словосполучення, у яких втілено основне смислове навантаження тексту. Спираючись на них, ми скорочуємо текст, полегшуючи засвоєння прочитаного. Несуттєва інформація – це вставні слова, засоби зв’язку, лексичні повтори, непотрібна або нецікава для читача інформація. Несуттєва інформація допомагає нам зрозуміти важливу інформацію і сконцентрувати на ній нашу увагу.      Важливо навчитися швидко і якісно відбирати істотну інформацію з-поміж неістотної. Деякі слова або фрази в тексті, що розкривають його зміст є опорними. Опорні слова – це здебільшого іменники, дієслова, прислівники. Опорними словосполученнями є стійкі словосполучення, складні терміни, назви розділів, методів тощо.  Вибір опорних слів є першим етапом смислового скорочення тексту, що підвищує ефективність його засвоєння. Цей етап формується в процесі практичних вправ. Тому час від часу потрібно пропонувати учням завдання на зразок: «Читаючи текст, застосуйте метод опорних слів:  випишіть ті слова (словосполучення), які ви вважаєте ключовими для кожної ідеї тексту; працюючи в парах, перекажіть один одному зміст тексту, спираючи на виписані слова; оцініть, наскільки точно переказано текст».      Щоб відокремити важливу інформацію від неважливої, учням потрібно послідовно поставити перед собою запитання: Про що цей текст? Хто що робить? Важливо це чи неважливо? Перші два питання дають змогу виявити в тексті ключові (найважливіші) слова і словосполучення. Третє питання спрямоване на те, щоб залишити з-поміж них важливі. У результаті «просіювання» інформації залишається тільки істотне у вигляді «телеграми» – тексту, що показує рух думки від відомого до нового.     Використана література.  Пометун О. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання – К. : Видавництво «Педагогічна преса», 2012. – №4 – С. 9. Як навчити дитину писати більш цікаві речення Що таке цікаве речення? Існує безліч елементів, які роблять речення цікавим. Це залежить від його типу (просте, складне – складносурядне чи складнопідрядне) і частин мови, що використовуються в реченнях. У цій статті розглядаються частини мови, які дитина може використовувати, щоби зробити свої речення цікавими, а також завдання, виконання яких буде їй у цьому допомагати. Цікаве речення може включати в себе: Підмет (іменник), наприклад, кіт, будинок, ліжко. Присудок (дієслово), наприклад, бігти, розмовляти. Означення (прикметник), наприклад, величезний, зелений, важливий. Обставина (прислівник), наприклад, швидко, повільно, щасливо. ​П'ять вправ, які допоможуть дитині писати більш цікаві речення 1. Напишіть кілька простих речень, попросіть дитину зробити їх більш цікавими, додаючи в них дієслова, прикметники або прислівники. Ускладніть цю вправу, попросивши дитину вибрати колір для кожної частини мови (наприклад, прикметники – червоні, дієслова – зелені) і підкреслити їх, використовуючи відповідний колір. 2. Використовуйте наклейки, наприклад, із зображенням квітів, улюблених казкових персонажів, автомобілів, тварин і т. п. Приклейте наклейку на аркуш паперу й попросіть дитину описати або перерахувати, що намальовано на ній, використовуючи лише прикметники, наприклад, для наклейки, де зображено лева, – хижий, жовтий, грізний, великий. Потім попросіть дитину сказати або скласти список дієслів, наприклад, полює, їсть, лежить і т. п. Замість списку ви можете попросити дитину скласти й записати кілька речень про наклейку. 3. Попросіть дитину намалювати щось цікаве для неї, а потім розповісти про свій малюнок або описати його. Не дивіться на малюнок, ви повинні здогадатись, що на ньому зображено, або спробувати відтворити його на вашому власному аркуші паперу. Або ви можете по черзі з дитиною вибирати фрукти, овочі чи тварин і намагатись описувати їх один одному. Ну як, вам удалось відгадати, що описала вам дитина (що було зображено на її малюнку)? 4. Заохочуйте дитину користуватись тлумачним словником. Попросіть її знайти у словнику кілька слів, а також інші не менш цікаві слова на дану тематику. Нехай вона складає список нових слів із тлумаченнями їх значень, тобто свій власний тлумачний словник. 5. Прочитайте широко відоме оповідання або улюблену розповідь вашої дитини. Після першого прочитання попросіть її відшукати в тексті п`ять іменників, п'ять прикметників, п'ять дієслів і п'ять прислівників. Ви можете змінювати необхідну кількість частин мови, які дитина повинна знайти, у залежності від розповіді та віку вашої дитини. Вправи від Джанні Родарі: грай, фантазуй та розвивай уяву Зробити реальний світ значно цікавішим та веселішим можна всього-на-всього за допомогою фантазії. З нею дітям буде куди легше знайомитись із навколишнім світом, людьми та речами, що її оточують. Навіть якщо у шкільні науки додати трішечки фантазії, то математика перестане бути звичайними цифрами та знаками, а перетвориться, наприклад, у цілий світ, у якому живе містер Нуль, котрий дуже сердиться, якщо хтось намагається на нього поділити, а неправильно розв’язані задачки перетворюються на надокучливих черепах, котрі постійно просять у свого господаря, щоби той їх ще раз розв’язав. Ще необхідніша фантазія при вивченні літератури та мови. Адже великий список із заданих для прочитання книжок зовсім не повинен наганяти смуток та нудьгу, бо трішки пофантазувавши, історії показують свої нові незвідані сторони. Вправа 1. Оживіть слова! Загадайте два протилежні та зовсім непов’язані між собою слова. Наприклад, «праска» і «кавун». А тепер починаймо «вичавлювати» з цих слів якомога більше цікавинок та поєднань – для початку їх можна провідміняти разом, а потім із отриманих пар скласти цілі історії або навіть вірші (і зовсім неважливо, якщо вони будуть трішки дивними та неправдоподібними). Вправа 2. Що було б, якби…? А тепер дайте волю вашій фантазії – і на складання запитань, і на розгорнуті відповіді. Що було б, якби собаки вміли літати? Що було б, якби море пчихало? Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок? Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги? «Прищеплюючи смак до вигадки та примножуючи способи вигадування історій, ми допомагаємо дітям проникати в дійсність через вікно, минаючи двері. Раз це цікавіше, значить, – корисніше». Вправа 3. Неслухняний префікс Ця гра дозволить нам повигадувати безліч нових слів із незвичними значеннями. Можна взяти префікс «між» і пододавати його до всіх слів без розбору. От ми й отримаємо «міжкрісло» – це, мабуть, такий пристрій, на якому завжди будеш сидіти у першому ряді, адже він просувається вперед між усіма кріслами. А ще можна створити «нешафу», яка випльовує всі речі, котрі хтось намагається в неї покласти, «нецукерку», що на смак гірка і зовсім не розсмоктується – з неї ліпше будувати будинки, ніж їсти. І ще багато-багато дивинок. Упевнена, ви вигадаєте багато надзвичайного. Вправа 4. Гра з дитинства Згадайте гру, в яку ви стовідсотково грали у дитинстві. Потрібно взяти лист паперу і по черзі написати на ньому відповіді на запитання: Хто це був? Де він знаходився? Що робив чи сказав? Що зробили чи сказали люди? Чим усе закінчилося? Але кожну відповідь потрібно загортати так, щоби той, хто відповідає на наступне запитання, не міг побачити її. Наприкінці гри розкриваємо листок і читаємо всі відповіді – може вийти повне безглуздя, а може і фантастична історія. Вправа 5. Казки! Ох, як багато можна з ними зробити! Перемістити дію казки в зовсім інший для неї час – у сучасність, або ж, навпаки, у давнину. Алладін на своєму килимі літав би швидше за всі літаки у 21 столітті? А якщо змінити ролі? Білосніжка натрапила на сімох гномів і тепер вони разом грабують будинки, а бідолаха-мачуха ніяк не може їх зупинити. Можна змінити навіть матеріал, з якого створений герой! Бо, якщо колобка зліпили з глини, то лисиця не зможе його з’їсти, не зламавши собі всі зуби!Вправа 6. Помилка в диктанті – ідея нової історії Неправильно написане слово може мати дуже смішне значення (ви ж гарантовано його придумаєте?) і про нього можна скласти цікавезну історію. Так, діти точно запам’ятають, як писати правильно, а, крім того, неабияк розважаться. Але це зовсім не означає, що можна не звертати уваги на правила і робити море помилок заради фантастичних історій. Вправа 7. Щось невідоме у давно знайомій казці Для виконання цієї вправи потрібно згадати улюблену казку й обрати з неї 5 слів, які найповніше її характеризують. Наприклад – русалка, море, королівський тризуб, втрачений голос, принц. А шостим словом вигадайте щось, що взагалі не стосується цієї казки. Нехай це буде слово «ніндзя». А тепер вашій дитині потрібно скласти казку, використовуючи всі ці слова. Чи рятували ніндзя Русалоньку від злої відьми? А, можливо, вони працювали охоронцями у принца? Або ж вони злі та саме з ними відьма заодно? Впевнена, ви вигадаєте безліч незвичних історій! …ви не тільки допоможете своїй дитині та собі розвинути уяву, а ще й весело та захопливо проведете час разом. Лише пам’ятайте, що «фантазія не «злий вовк», якого потрібно боятись, і не злочинець, за яким потрібно стежити».